Я вже звикаю... Нi - я звик уже

Я вже звикаю... Н? – я звик уже
до н?жност?, до стану бути поруч,
до того, як ти щось см?шне говориш,
? як мовчиш кохання у плече...

Я нав?ть не пом?тив, як я звик –
до щастя призвича?тися просто.
Н? я, н? ти про н?жн?сть вже не просим.
Просити не повернеться язик:

все так природно – не потр?бно сл?в.
Все просто так – лиш жити ? мовчати.
Та, боже борони, на мить забрати
тебе – я б й мить самотн?м не прожив...