Хочеш, розкажу казку?

Хочеш розкажу казку про темний л?с?
Слухай мене, м?й хлопчику, слухай, слухай...
Ще споконв?ку жили на ц?й земл?
поруч з людьми невидим? оку духи.
Добр? та зл?.

Нявчить хтось то тут, то там,
кличе: йди спатки, будемо об?йматись! –
мавок хова? зар?сть густа-густа.
Вже й л?совик нахмурився бородатий.
Не л?совик?! В ?ржав?м багрянц? клен?!
А придивись но краще, ? ти побачиш –
вилитий д?д...

У н?ч переходить день –
зм?шу? час, енерг?ю. Все зв?ряче
поряд з людським, ? меж? тонк?-тонк?.
М?ць вс?х стих?й у л?с? з?бралась разом.

Б?ля г?лля сухого неподал?к
спить перелесник, т?ло його прекрасне.
Хочеться так от взяти ? з ним лягти
п?д золотого листячка покривало.

М?сяць скотився з неба, попив води
А вовкулак?в ск?льки понаб?гало!
Згас каганець в потерчатка, русалка з ним
пошепки розмовля?, про що – не чутно.
Скоро закри? озеро до весни
вх?д до сво?х поко?в.

?дуть он люди,
бачать вони звичайний ос?нн?й л?с...
(Поруч завжди ж невидим? оку духи)
– Петрику! Де ти? Петрику! Од?звись!!!

Слухай мене, м?й хлопчику. ?х не слухай.