Спиню я час

Тво? лице ? тво? руки,
? голос тихий, голос тв?й, —
В?н наче той музичний стр?й,
В?н в?тер св?жий, св?жий бриз,
В?н вранц? й ввечер? — сюрприз,
Як кроки тих?, непом?тн?,
Чи посм?шки очей прив?тн?…
Ти — той св?танок, що без меж,
Вогонь у тисячах пожеж,
Ти — неба хвил?, хмарна гладь,
Ти не сп?ши, пост?й, ти сядь,
Ми попливемо, де — кити,
В?д ноч?, аж до видноти.
Без часу час, без м?ри м?ра,
Рожденн? з неба син?х вир?в,
?з пр?рви св?тла без меж?,
Де стигнуть св?тл? в?траж?,
Де в?тру ? всесильна сила,
Там ти у снах сьогодн? жила.
Тво? лице, твоя усм?шка…
Зажди, чекай, секунду, тр?шки,
Б?жу у сл?д по хвилях сн?в
У веселков?й барв? сл?в,
М?стком скляним, що весь в плющах
У завтра, сховане в дощах,
В липких туманах, десь на дн?,
Межи з?рок, де ми одн?,
Спиню я час, спиню я мить
Щоб разом в?чн?сть цю прожить.