Забудь!

"Забудь!" – шепчу соб? кр?зь ос?нь,
Кр?зь ос?нь бол?сних прощань.
Холодним в?тром листя зносить
В жовтогаряч? кучугури,
? не сховатись в?д зажури,
? в тисяч? чужих кохань.

"Забудь!" – кричу соб? кр?зь зиму,
Наш травень заблукав в бузку,
Розтав за обр??м незримо...
Не дотягнутися рукою,
? змило хвилею морською
Тв?й сл?д на мокрому п?ску.

Та щоб тво? забути оч?,
Потр?бн? довг? дн? ? ноч?!


Метки:
Предыдущий: Люди, кохайте тваринок!
Следующий: Я прошу...