З ТобоЮ-5-

В?нки плести та ?х пускати на Купала, чи просто так. Без приводу, нав?яного св?том. Ладнати празник, коли душа ? серця забажають. Збирати кв?ти ц?лий день, ц?лющ? трави та лишень не забути п?д веч?р татариння вжати. Плота ним оплести ?з вжитих бамбукових лижних палиць. Посередин? св?чку запалити. Товсту ?з воску золотого. В?нка покласти. ? пустити пл?т, забр?вши по кол?на, по пояс в теплу воду. Поц?лувати кв?ти. Подивитися на небо, ус?яне з?рками, н?би цукром. Вс?м т?лом посм?хнутися. Любов свою послати у Всесв?т, у са’му серцевину. Х?ба не свято?

Рад?ймо, люба! Ск?льки того л?та. Л?тають ласт?вки. Клекоче бусол. Свистить, пуска? пару чайник на веранд?. Варення полуничне спокушу? осу, яка все спати не ляга?. Завечор?вся сад пром?нням золотавим. На пас?ку злет?лись трудар? останн? та б?ля в?чок повс?дались. Чекають коли хоч тр?шки вулик охолоне. А ми вдиха?мо на повн? груди ц? пахощ?, ц? звуки, барви. Ц?лу?мося поглядами, дотиками, см?хом. Скажи, х?ба не свято це щовечорове?

З четвертим п?внем уставати ? довго толочити росу за Бугом, за Десною, Россю. Там луки неозор?. Там верболози, як л?си. Луги з калиною ? лисом, з воронами ? журавлями. Ми довго жити будемо в оц?м Едем?. Часами, як катари. Часами, як буддисти. Для когось ?з м?сцевих ми будемо туристи, для когось дачники, для когось збоченц?, для когось г?пп?. Для себе ж будемо ми люди свята. Життя, кохана, це – ф??ста, яка завжди з тобою як Париж або Лозанна...