Сестри милосердя

Шепот?ли:
- Ход?мо з нами.
Затримай подих щомога.
На глибин?, м?ж спочиваючими човнами
Чека? тебе допомога.

Не б?йся,
Будь певна, сестро.
Р?ка вколиса?, наче дитя.
Журливу п?сню догра? в?тер-маестро
П?д ритм серцебиття.

П?рнемо.
Проймемось тобою.
Розплетемо косу густу, наче н?ч.
Роздягнешся - станеш святою й нагою,
З?рвавши тягар ?з пл?ч.

Набираю.
Води.Повн?.Леген?.
? к?лька жмень п?ску...
Розчиняються давн? шрами й м?шен?.
Прим?ряю ср?бну луску.

Прокидаюся...
Б?ль у грудях.
Сльози плескочуть по дну.
Не хочу дихати б?льше на людях...
Тону, сестри.
Тону.