Матiнка-зима

Вс? г?лки заколиху? зима,
?х ковдрою прикрила, наче д?ток.
Сп?ва? не метелиця – сама ,
? в спок?й сну вгляда?ться прив?тно!

Не може ворухнути в?терець
тоненьк? пальц? л?су н? хвилини,
? - тиша, ? не йтиме навпростець
н? зв?р голодний, н? страшна людина.

А сн?гу, мов пелюшок для малих,
п?дстелена п?д низ б?ленька вата.
Мороз лише вчепився, якось зм?г,
у шк?рку малюк?в, та швидко втратив

Всю силу, бо не дасть д?тей сво?х
матуся заморозити, огорне
?х хусткою пуховою - ус?х,
в?ддасть любов всесильну, неповторну,

Житт?ву, адже мат?нка-зима
така ж чутлива, як ? ?нш? нен?,
У подругах метелиця – кума
з прохання п?дклада? сн?гу жмен?.

Т? г?лочки в колисц? ?з добра,
в руках вона над?йних, р?дних, н?жних,
Летять не в сни, де л?тня ? пора,
а бачать оч? материн? сн?жн?!

(26.01.13)