Змирився я, що нинi снiг

Змирився я, що нин? сн?г.
Потр?бен був лиш сн?г, я знаю.
Бо завжди т?льки сн?г ? м?г
закрити все, що я бажаю.

Я не хот?в, щоб сн?г закрив
щось рад?сне, дорогоц?нне.
Та сн?г кружляв, та сн?г лет?в,
сн?г – невблаганний ? невпинний.

Благав, щоб сн?г позакривав
ус? негоди й протир?ччя,
а сн?г закрив, хоч я благав,
лиш янгольське тво? обличчя...