Плач народе до безтями! або 3-е прозрiння, епiлог

Перше й Друге...
............

Долю ту п?знать не зможе,
Бо вона йому вороже,
Лиш свою пихату славу,
Перетворю? в державну,
Ладен ц?лувать любого
Хто лабузить його лоба,
Або златом посипа?,
Царства в в?чност? бажа?.
За так? свиняч? перла,
В?н в?ддасть й Дн?про, ? зерна,
? Миколу, ? Наталку,
Бо вони ?ще ж ?з малку,
Не зрозум?ють н?як,
Що ? так. А що не так,
Щоб забулась доля власна,
Свого д?да, батька, дядька,
Що колись як мил?сть сиву,
Дарував Господь – ?дину,
А нав?що ?м вона,
Й одним розчерком пера,
Вже рад?ють сит? й бос?,
? пани, ? знов пани,
Землевласники одн?,
Бо свою державу мають,
? земельку набувають.
Щоб ц?на була красива,
Ск?льки треба того д?ла,
? за т? свиняч? перла продадуть,
А з т?м й померлу,
Мр?ю жовто –голубу,
Синь блакитну й запашну,
В?ком встояну пшеницю,
? луги й земл? пашницю,
? Миколу, ? Наталку,
Все зведуть в чуж? банкноти,
Безталанн? ?х турботи.
Бо нездарн? тво? д?ти,
Мать сво? ? багат?ти,
За сво? пристойно дбати,
? чужого не займати,
Лиш одне спроможн? вправно,
Рить! ? те все безталанно,

На Вкра?н? всяк ся зна?,
Хто нарив, в?дпов?да?,
Бо полюють ту свиноту,
? в степу, ? по болоту,
Щоб не дать свиняч?й рил?,
Земл? рить в кра?н? мил?й…