Сила

мо?й бабун?

Не оч?, що завжди любов`ю повн?,
Не вогник св?чки, що вноч? горить.
Я пам`ятаю лиш тво? долон?,
Вони навчають, як треба любить..

Нар?зане життям сОняшних л?н?й plexis*,
Де кожен штрих - в?к?в глибинна суть.
Хоч букв не знала, ти читала серцем,
Могла в людину, як в криницю, зазирнуть..

Останн? слово, що в пам`ят? не стерти,
Нарешт? починаю розум?ть:
"О, Боже, дай мен? померти,
Пом?ж людей втомилася вже жить.."

Сн?жинками прикрашен? вже скрон?
? мерехтять безмежност? св?ти.
Я пам`ятаю лиш тво? долон?,
В них, мов маля, трима?ш мене Ти..



plexis(lat.)- сплет?ння
plexis solarus(lat.)- сонячне сплет?ння

Метки:
Предыдущий: Ввiйти у тебе, - наче море...
Следующий: Выхад з сеткi