Vежа

М?й св?тлоокий Князю, останн?м борониш Вежу. Корона з?рок на шпил? тоб? лиш в цю мить належить. Стр?ла, що проб’? кольчугу не серце тво? зачепить, не душу, що Кал?-Югу на герць потойб?чний кличе.

Люстерце тв?й подих в?зьме. Ти пурхнеш у в?чко голки, залишивши нам св?й Подвиг, розширивши наш? Меж?…

М?й соколе, рудочолий, м?й в?к?нге буйнотурий, лети ж у св?й сивий Вир?й кр?зь вирву житт?в ? Дол?…

Ти ще повернешся, Любий. Мене в т?м житт? стр?неш. Я ма? одну над?ю, що там ти мене згада?ш...


?2007 - 2010 ?н?вар Олафсон

Метки:
Предыдущий: The sugar of your words
Следующий: Sоlо на Cаксофонi