Медуза Горгона

Вс? казки та легенди розпочинаються з кульм?нац??.
Ось – чудовисько люте, ось – лицар (з конем чи без),
ось – принцеса.
Рол? розписан? заздалег?дь, все очевидно та просто:
?наш??, ?н?мц??, п?ф-паф, хендехох, полюбе капут,
зло – бо зло, так с? стало, шо зло – в лютих муках гине
в?д руки переможця (красава!) –
? бац – хепп?-енд!
…
…вс?м байдуже, що було ран?ше, яка причина,
та що буде оп?сля, як стихне оцей саундтрек,
? вс? титри спливуть, як колись – корабл? до Тро?…

… а вона – ну, Медуза – давно, ?з самого початку –
була жрицею храму Аф?ни. Цнотлива, юна,
неймов?рно красива ? чиста. А ще волосся –
довге-довге розк?шне волосся, густе ? чорне,
буц?м заздр?сть ж?ноча (богиня – це теж коб?та).

Думаю, ?з волосся усе й почалося.

Бог мор?в Посейдон якось з неба на землю глянув,
бачить – д?вчина гарна, ще й жриця, ще й чиста т?лом
? душею, ? коси за в?тром летять, як птиц?…
Чом би й н?? – в?н подумав зн?чев’я –
? шусь додолу,
на орла обернувся – аж хмара закрила сонце,
здоганя? нещасну, лиша? кривав? смуги
гострих к?гт?в на литках засмаглих…

Вона летить,
? голосить до неба, блага? свою богиню:
?Справедлива Аф?но, врятуй, збережи, спаси!?

Заб?га? до храму, орел в?нценосний – сл?дом,
валить жрицю на кам?нь жертовний – ? чинить глум,
розпанаху? т?ло д?вчаче, ?валту? душу.
Коси сплутан? душать – як душить безсилий гн?в:
?Ну за в?що??…

А в?ща богиня ку-ку ?з неба,
бачить храм св?й, ? жрицю знеславлену, що рида?,
загорнувшись у коси, немов у молитви, ?
каже мудра Аф?на, скрививши вузеньк? губи,
каже люта Аф?на, узр?вши кривав? плями,
каже жертв? на кахелях храму свойого люто:
?Праст?тутка! Сама в?наватая! Вон атсюда!?
…
….Чорн? коси ту ж мить ожили, поповзли по ши?,
зашип?ли гадючо, ? шк?ра укрилась струпом,
а найг?рше – то погляд… щоб знала, мала курве?а!
Хто погляне у оч? – той каменем стане вмить…
…
Все, що дал? – загальнов?доме. Горгона люта –
негативний (це кажучи м’яко) художн?й образ,
що живе гр?мзна-де у печер?, волосся-зм??,
бравий хлопець Персей, м?дний щит (що дала Аф?на ж!),
гострий меч – слава добрим богам! – голова в?д т?ла
в?длет?ла, скотилась до н?г переможцю!
Аве!

…а ви знали, кого народила вона по смерт??
Через шию тоненьку, д?вчачу, по сут?, шийку
вийшли д?ти медузи Горгони ? бога моря
(З?валтування богами завжди неймов?рно пл?дне) –

Хрисаор велетенський з мечем золотим, блискучим
? Пегас. Тобто к?нь. Поетичний, до реч?, символ,
б?локрилий, як татко.

А голову мертву мами
причепили на щит, щоб вбивала вона й по смерт?,
(адже зло, так с? стало, шо зло).
А пройшли стол?ття –
Стала дому Версаче
Вона логотипом модним…