Л1то гряде

Л?то гряде
Ми – майстри сво?? дол?.
Все ми можемо створити.
Треба лиш пов?рить в це,
А не в Бога все просити.

В?н, звичайно, допоможе,
Бо ?накше В?н не може.
Бо й Його мр??ю ?
Те бажаннячко тво?.

Бо Його ти ? частина,
Й В?н в тоб? перебува?.
Лиш шкода , що про це мало,
Дуже мало людей зна?!..

Якби знали б?льше – може,
Все було б ?накше в св?т?.
? жили б ми вс? щасливо
В лаг?дному, тепл?м л?т?.

? не знали б ми мороз?в,
? депрес?й, ? страждань.
Бол?, гн?ву, зла, безсилля,
? г?рких розчарувань.

А жили б лише в Любов?.
? Любов’ю сам? стали.
? ?? б усьому в св?т?
Щедро й радо дарували.

Ми б багато що зм?нили:
Припинили б в?йни, смерть,
Самовбивства, б?йки, зради, –
Тьми жахливу круговерть.

В?рили б в самих у себе,
? в оточення сво?.
? любили б вс?х, бо знали,
Що Богами Ми Вс? ?.

? творили б диво дивне
Ми на мат?нц?-Земл?.
? створили б рай чудесний
На ?? щедрому тл?.

Так, багато б ми зробили,
Якби знали, Хто Ми ?.
Зараз т?льки одиниц?
?стину цю в?да?.

Та якщо ж вже хтось це зна?,
Значить, шанс ? ? у нас?
Так, звичайно! Безсумн?вно,
В?н у нас ? повсякчас.

?Де ж??, – спита?те мене ви. –
?Де знайти його, скажи?
? якщо ти зна?ш, де в?н,
То знайти допоможи!?

?Так, я знаю?, – в?дпов?м вам.
Бо ?накше б не казала.
Та допомогать шукати
Вам його би я не стала.

Бо, пробачте, я не можу.
Не в мо?х це силах ?,
А у ваших! Треба лише
Серце слухати сво?.

Т?ло, розум ? душа
Споконв?ку зна? все.
Три?дина ваша сутн?сть
Шанс цей дивний принесе.

Треба лише захот?ти
Сильно, щиро, твердо це.
? побачите ви точно
Ваше ?стинне лице.

Так, звичайно, це не просто.
Треба вам трансформуватись.
Чи невже ви спод?вались
Легко ?стину д?знатись?

Та якщо ви це зум?ли –
Знач, й життя вдалося вам.
Сенс його бо ? у тому,
Щоб д?знатись, Хто Ти Сам.

Станете тод? щаслив?.
Й понесете Любов в св?т.
Бо д?зна?тесь, що вс? ми
Сто?мо б?ля Вор?т.

Будете вс?м говорити
См?ло й радо в них вв?йти.
Та не кожен зрозум??,
Що Врата ц? ? ? Ти…

Та я в?рю, бачу, знаю,
Що в 21 стол?тт?
Ми безсумн?вно будем жити
В лаг?дному, тепл?м Л?т?!..