Лiто в степу

Неквапливо, немов айсберг
безмежними океанськими просторами,
?ду неозорими подн?провими полями.
Навкруги буйно колосяться густ? жита ? пшениц?.
Бос? ноги грузнуть в пухк?й земл?,
що п?сля дощу ще не встигла стверднути
п?д стр?лами промен?в гарячого, п?вденного сонця.
Уверху, над самою головою,
на голубому пергамент? чистого неба,
висить непорушно к?лька сизих хмар-л?хтар?в.
Десь трохи нижче божественно-при?мною п?снею
залива?ться непоказна, с?ренька птаха – жайв?р.
Легенький в?терець ледь колише верх?вки зб?жжя.
Колосся плавними хвилями розм?рено котиться вдалеч?нь,
аж до небокраю ? дал?, за видноколо.
Тиша… Л?тня степова тиша…
Лише невтомний щебетун в прозор?й вишин? продовжу?
уперто висвистувати свою чар?вну ? в?чну п?сню. П?сню життя.
Л?то нагаду? про себе р?знобарв‘ям луг?в ? нив,
пахощами р?знотрав‘я ? духмяним запахом меду.
Торба часу поступово худне, н?би зв?льняючи м?сце для нових дарунк?в.
Скоро жнива. Незабаром мат?нка-земля в?дкри? свою скриню,
щоб под?литися з людьми нелегко? дол?,
хл?боробами, сво?ми багатствами.
Трудар?в нарешт? чека? заслужена нагорода –
щедрий урожай!
Л?то…