жизненные козни...

А ск?льки писанини в чамадан? там захован? вс? дан?...
Ск?льки щастя не спожито
коли ненависно було
було сердито.
Я боюсь уже боятись
Вже нема чим наслаждатись
Вже незможем щастячка д?ждатись.

Лише спомини ? мр??
душу серце мо? гр?ють.

Як у В?тю закохалась як Галюс?чку д?ждалась.

? В?тасика Н?нусю
Гришуню Вал?руню...

Ого щастя ст?льки мала була любляча я мама.
? тепер я щастя маю т?льки вс? стар??м сам на сам.
Я про них н?чо не знаю... як живеться ?м вс?м там.