дзеркало

у в?длигу тривожна чутлив?сть
розповза?ться в ребрах
з ц??ю хворобою крокую по м?сту
як антена вирвана з коренем
повернувшись додому
в дверях проб?гаю пальцями вилиц? й скрон?
не дивлюсь на сво? в?дображення –
боюся одного вечора
не вп?знати у дзеркал? власне лице
це обличчя ?з дня у день
не ста? красив?шим або потворн?шим
але щось невловимо м?ня?ться
робить його незнайомим
особливо тод?
коли тр?щини
роз’?дають панцир байдужост? –
найдовершен?шо? з речей
яких я не навчилась ? дос?