Там, у горi

Небо, ти навчи жити людей.
Щоб не вчились вони на помИлках.
Нових в?йн не складали модель.
П?д ногами не ковзали омилки.

Щоби в серце не впали кл?щ?,
Коли молод?сть рине за сорок.
Тиша для в.язня стала в?ршем-
Й стеля в?дчула збочення сором.

Б?гатня, пакування вал?з -
люди не мають часу на себе.
Синтетичне усе, й оптим?зм.
Час грозиться, розпушу? греб?нь...

Хтось кивне - причина всьому ГМО.
?нший п?д?йме оч? до неба-
Заф?ксу? супутник та НЛО,
Телескопом не розгаданий ребус...

...? лишень одиниц?

.......... в неб? побачать себе!


Метки:
Предыдущий: Про тонущего рыбака
Следующий: Пустая жизнь! Блокнот! Февраль!