Намистинки Всесвiту

Яшми тепло? дивн? малюнки,
бачу я кр?зь мереживо хмар.
Роздивлюся я вс? в?зерунки-
з самоцв?т?в небесний в?втар.

На хвилинку , даровану Богом,
Зможу я зазирнуть в дивний св?т.
Здасться Всесв?т чар?вним чертогом,
Де планети ? Сонця зен?т.

На хвилину м?ж зараз ? п?сля
Я на мить проб?жу в небокрай.
Намистиною стану в намист?,
Я побачу омр?яний рай.

А життя-то найтоншая нитка!
Майстер вибрав без л?ку перлин...
Час сплива, н?би тиха леб?дка,
У прикрасах з людських намистин...

Намистинкою Всесв?ту стану
Я у дол?-майстрин? в руках.
Чи введе вона душу в оману?
Чи мо?м спод?ванням вже крах?

Хто милу?ться душ тих намистом,
Що в неспоко? в Св?т? живуть?
Дол? кружать в танку променист?м-
Всесв?т знайде ?х м?сце ? суть.