Для щастя треба мало

У кожного ?з нас своя дорога,
У кожного ?з нас сво? пут?.
Когось дорога та веде до Бога,
А ?нший сам соб? ? Бог в житт?.

Прост?й людин? ск?льки в св?т? треба –
Ковток пов?тря св?жого щодня,
Над головою клаптик сонця й неба,
Й здоровою, щоб вся була р?дня.

Для щастя треба мало: лиш би в св?т?
Сн?гами все очистилось в?д зла,
А навесн? буяла в повноцв?тт?
Земля моя, й калиною цв?ла!

Щоб був Господь один, для вс?х ?диний,
А ми ж – простими, Божими д?тьми.
Любили край св?й в?чний, тополиний,
? залишались все-таки Людьми!