Не знав тебе нiколи Я...

Боюсь почути я так? слова:
"Душе, не знав тебе н?коли Я...
Сво?ми лиш стежками ти ходила…
Не виросли м?цн? у тебе крила.

Не можеш ти злет?ти в небеса
Тож не побачиш там, яка краса!..
Не досягла славетно? мети,
Не будеш в в?чност? з? Мною ти".

"О, Господи! Мен? допоможи,
Як ?з Тобою жити – п?дкажи!
Я Б?бл?ю читаю, наче знаю,
? перешкоди, начебто, долаю.

Та розум?ю: дива не ста?,
Життя чомусь не краща? мо? ?!"
"Бо ти без Мене, доню, часто йдеш,
А без Ми?х порад - у пекло попадеш…

Тож прислухАйся голосу Мого,
Залежиш ти в?д Господа свого.
Коли навчишся чути голос М?й,
Тод? тв?й шлях буде завжди прямий.

Надба?ш мир та спок?й у соб?,
Не будеш ти ходити у журб?!
Рад?тимеш з? Мною завжди ти
? досягнеш славетно? мети".

"Я дякую Тоб?, м?й любий Боже!
Тепер завжди я буду на сторож?.
Лише з? мною будь, любий ?сусе,
З Тобою я н?чого не боюся!

Ти доведеш до в?чного спокою!
Тебе благаю: завжди будь з? мною!
Не хочу я почути т? слова:
"Не знав тебе н?коли, душе, Я".
20.12.18

Метки:
Предыдущий: Крещенские размышления
Следующий: Божий Дар