Десять прокажених. Дитяча декламацiя

Автор 1.
В столицю Юде? вела ?х дорога
Пов?льно ?з учнями Вчитель ?шов
При вход? в село нев?домо-убоге
Чомусь зупинився ?сус ? замовк.

?Згадав як недавно тут близько проходив…?
Подумали учн? без зайвих розмов.
Тод? В?н звернувся до них ?з докором:
"Х?ба Я губити на землю прийшов?"

Автор 2.
В той час не прийняли Його самаряни
? з ревност? учн?, згадавши ?ллю
Ледь з порохом м?сто оте не зр?вняли
Хот?ли ?з неба просити вогню .

Автор 1.
Зда?ться все тихо. Чому зупинився ?
Дорога далека у ?русалим .
Привал ще не скоро. Чи просто втомився
Чи молиться може. Спинилися з Ним.

Та раптом почули "?сусе, Наставник!
Помилуй...! " ? кожен долон? стиснув,
Вже бачили чуда. Велик? ? славн?,
Та вигляд нещасних мов смертю дихнув.

Автор 2.
За дек?лька тижн?в, на т?й же дороз?
Вели прокажен? розмову таку:
Що жити так б?льше вони вже не в змоз?
? кожен ?стор?ю мовив свою.

Прокажений 1:
Я жив б?ля храму ? Богу молився,
Носив десятину з прибутку свого,
Зда?ться був чесним, ? з б?дним д?лився
Даремно усе! Ну за що це ? За що?

Прокажений 2:
Я теж юдеянин ? був фарисе?м
До храму не т?льки ходив, а навчав.
Я першим сид?в у гостях при вечер?
? в м?ст? народ весь мене поважав...

Прокажений 3:
? я дещо скажу, не втрачу нагоду
Хоч знаю, майбутн? у мене сумне.
Та, можу довести, я з царського роду
Давидовим ?менем кличуть мене.

Прокажений 4:
А я не хвалюся. З простого народу,
Мав д?м ? на пол? весь р?к працював,
Кор?в мав, ослиць ? маленьку п?дводу.
Та все за здоров'я сво? б я в?ддав.

Прокажений 5:
Пробачте, шановн?, приречен? вс? ми.
Хоч ким би ран?ше ти друже не був
Багатий чи б?дний, з яко? кра?ни
Ми вс? прокажен?! Той час вже минув.

Прокажений 6:
З усього найб?льше я хочу лиш смерт?,
Побачити шансу нема? с?м'ю.
? нав?ть не б?ль, а страждання нестерпн?
Що вже не потр?бний кого так люблю.

Прокажений 7:
Послухай, не треба вже так безнад?йно,
Я чув що, можливо, у нас ще ? шанс,
Бо ходить пророк. ? д?ла чудод?йн?
В?н творить усюди. Ще день не погас.

Прокажений 8:
Я знаю. Це мабуть ?сус Назарянин!
Про нього м?й брат у лист? написав.
Щоправда, хтось каже що В?н самарянин
Що б?са В?н ма?. Та я б не сказав.

Чи може добро б?снуватий чинити?
Чи зможе такий хто навчати людей?
А люди його називають Учитель,
До того ж В?н з царського роду юдей.

Прокажений 9:
Як страшно. О Боже, я теж хочу жити!
Я в?рю що ти не в?дкинеш мене.
Я справд? незнаю як тут учинити,
А що якщо В?н, як ус?, прожене?

О Боже, велика на серц? тривога,
Живу у печерах, соромлюсь людей.
Чи ж я, самарянин, проситиму в Нього?
Хоча ? пророк В?н, та все ж ? юдей.
;
Прокажений 10:
В?н дивний, розказують, хоч юдеянин
У приклад приводить бува самарян ,
Мовляв, милосердний один самарянин
Про ближнього краще за наших подбав.

Прокажений 9:
О друже, будь ласка, скажи трохи б?льше
Це правда, що Вчитель таке говорив?

Прокажений 10:
Та ж я вже читав вам листа ще ран?ше.

Прокажений 9:
Пробач, я боявся ? все пропустив.

(Зачиту? з Б?бл?? ?стор?ю про милосердного самарянина.
Лк.10:30-37


Прокажений 9: Диву?!
Прокажений 1: Диву?!
Прокажений 7: Погляньте учитель!

Прокажений 8:
?сусе, Наставник, помилуй мене!

Прокажений 5:
Блага?мо, змилуйся, хочемо жити!

Прокажений 2:
Прошу тебе також зц?ли ? мене!

Автор1.
"?д?ть, покаж?ться священникам, д?ти..."
Так просто ? коротко мовив ?сус.
? швидко поб?гли. Хот?лось лет?ти
В душ? наче хвил?. Немов землетрус.

? в?рою взявши очистились миттю,
Та раптом один з них чомусь повернувсь.
"Невже залишився?" Подумали...

Прокажений 9:
"Жити! Я теж буду жити!
Спасиб?, ?сус!"
;

Автор 2.
"Скаж?ть чи не десять очистились муж?в?
Чому повернувся ?з них лиш один?"-
?з сумом звернувся учитель до учн?в,-
З ус?х повернувся лиш самарянин."

Автор 1.
Так само ? з нами бува? ?сусу
Прохання до нього ми часто несем:
"Прости", "поможи", "захисти в?д спокуси",
А дякую р?дко. Бог каже "Невже?

Автор 2.
Невже Мо? д?ти нат?льки не вдячн?,
Невже Я лише виконавець бажань?"
Прокиньтеся люди, ? будьте обачн?
Щоб Бог не давав нам таких запитань.