1914 рiк - Полiт лелеки

Iсторична поема.
Життя укра?нського села Галичини у час Першо? св?тово? в?йни. На початку 1914 року Галичина входила до Австро-Угорсько? ?мпер??. У Перш?й св?тов?й в?йн?, внасл?док Галицько? битви, Сх?дний фронт зазнав поразки в?д рос?йських в?йськ. Австр?йська арм?я втратила 400 тисяч солдат в тому числ? укра?нських в?йськ УСС. Б?дн?сть ? розруха спричинен? в?йною посилила ем?грац?ю укра?нц?в до Америки з Австро – Угорщини.
Так сонце ся? над селом ,
? в?дда? таким теплом,
В маленьк? вулички ? хати,
На темн? стр?хи ? загати.
В густ? сади, стар? стодоли,
В широк? ниви, як н?коли.
Так н?жно сонечко с?я?,
? все навколо ожива?.
П?сля вчорашньо? грози,
Усе блистить, немов з роси.
? д?ти у льняних сорочках,
? вишитих мереживом торочках.
Малими босими ногами,
Болото м?сять вулицями.
Старе укра?нське село,
Як любо там тод? було.
Старенька церква на майдан?,
Стр?ча? сонце на св?танн?.
Блистять в?дмит? купола,
На вс? околиц? села.
Б?леньк? хати на р?внин?,
Порозтягались по долин?.
В густих садах вони б?л?ють,
Де л?тн?м холодом пов??,
Десь ?з в?дкрито? пивниц?,
Або з холодно? криниц?.
На дв?р ? на плетений тин,
Де гордо витягнувсь полин.
В червнев? ? гаряч? дн?,
Все видно добре у в?кн?.
Уже пастух кор?в веде,
Худоба з пасовища йде,
Зверта? в дв?р, там б?ла хата,
З?гнулась груша кострубата,
? в оксамитн?й мурав?,
Жовтеньк? гусятка в трав?.
? д?вчинка така маленька,
Мов кв?тка гарна, чорнявенька,
Сидить соб? б?ля в?кна,
Колише ляльку з полотна,
Корови мати подо?ла,
Маленьку доню напо?ла,
Об?д зготовила ? в поле,
П?шла з дитиною повол?.
…………………………..
Змокр?ли з спеки гн?д? кон?,
Вони у прац?, як з погон?.
З?йшли ?з поля на долину,
Де р?чечка тече невпинно.
Попастись мирно, а родина,
Й маленька д?вчина-дитина.
Об?да? й спочива?.
А з поля жайв?р вил?та?.
Сп?ва? десь над пшеницями,
Пару? поле з буряками.
П?дбилось сонечко високо,
Краса, куди не глянеш оком.
Зда?ться б?льшого не треба,
Лиш трохи щастя просто неба.
? в прац? денн?й ? тяжк?й,
Знайдеться для душ? спок?й…
Захмарилось… в пов?тр? парить,
? скоро знову гр?м ударить.
Дощ? поллють ус? поля,
Замокне знову вся р?лля.
……………………….
- Ти Ганно йдеш?
- ? нашу донечку береш?
- Збираюся Григор?ю додому,
- Боюся грому.
- Цей страх я не кажу н?кому,
- Лиш Богов? одному.
- Боюсь його з дитинства я,
- Тривожиться душа моя….
- Сестра, батьки тво? повол?,
- До вечора працюють в пол?.
- О, Ганно йди уже додому,
- Такого не кажи н?кому,
- ? душу не тривож мен?,
- Ти вже з явля?шся у сн?.
- Мене ти кличеш ?з собою,
- ? йду кудись я за тобою…
…………………………….
? помаленьку до села,
Дорога польова вела.
Б?л?ла вишита сорочка,
Спускалась кручена торочка.
Круг голови коса звилась,
Маленьку д?вчинку несла.
?? любила, ц?лувала,
До серця н?жно пригортала.
Немов би знала, прийде час
З в?йною зак?нчиться враз.
………………………..
Вже вечор?ло. Накрапало,
Далеко блискало, стогнало.
? с?р? хмари насувались,
На небо. Темно стало.
На пол? ск?нчили полоти,
Вертались люди ?з роботи.
У теплу хату, де вечеря,
Аж паром йде в в?дкрит? двер?.
У дощовий ? темний веч?р,
З села, сус?дова малеча.
Збиралась в д?да. В?н стареч?,
Затруджен? розправить плеч?.
Розказу? ?стор?? сво?,
А д?ти слухають соб?.
?м слухати казки ц?каво,
Про козак?в минулу славу.
?стор?? про в?дьом ? чорт?в,
Що бачили б?ля млин?в.
? тулячись в?д страху свого,
В?д б?льшого до малого.
Боялися д?ти з хати йти,
? треба було ?х вести.
Ось так вмостившись в тепл?й хат?,
Д?д дума? що розказати.
? почина?. - Я бувало,
- Запрягши кон? та й помалу.
- Молоти ?хав до млина,
- А там ?стор?я одна.
- З? мною була. Вечор?ло,
- на син?м неб? вже темн?ло.
- ? загрузивши в?з мукою,
- Додому ?хав. За р?кою.
- Десь тут ?з мосту д?д узявся,
- Зв?дк?ль в?н скоро начувався.
- Того не знаю ? не бачив,
- Ногою кульга?, мов скаче.
- П?двезти просить до села,
- Дорога ж дальньою була.
- С?дай. - кажу йому я скоро,
- Бо веч?р п?зн?й вже знадвору.
- В?н с?в. На воз? затр?щало,
- ? коням везти тяжко стало.
- Та тягнуть в?з, аж пара з носа,
- Хропуть, сопуть, та тягнуть Воза.
- П?д; ?хали ми до села,
- Куди дорога привела,
- Той д?д з?скочив . В?з аж став,
- Вклонившись в?н пошкандибав.
- Я подивився …оч? в круг,
- Мен? забило тод? дух.
- Бо хв?ст за д?дом волочився,
- Я чорта в?з, що аж наснився.
- П?шов до хати до Шкандел?,
- А в мене думки невесел?.
- Оп?вноч? добравсь додому,
- ? страшно було так одному.
- Я молодий був, нежонатий,
- Тод? я дуже хот?в знати.
- Що робить чорт в Шкандел? в хат?,
- А там були поля багат?.
- Хазя?н був ?з чолов?ка,
- Росли сади його велик?,
- ? вулик?в там не зл?чити.
- Я думав що хазя?н спить,
- Або на с?н? десь лежить.
- Я до Шкандел?, до старого,
- Прол?з у сад тод? до нього.
- Лишень на яблуню забрався,
- Як вже господар тут узявся.
- Лишень зл?з з яблун? униз,
- Його нема, немовби зник.
- Тод? я вниз ? ще на грушу,
- А в?н прийшов по мою душу.
- Я зл?з тод?. Кудись вт?кати,
- Спинивсь за р?чкою в?д хати.
- Дивлюсь, а музика там гра?,
- Танцю? панство та гуля?.
- Одягнене у шати б?л?,
- немов на графському вес?лл?.
…………………………………..
- Та засп?вали наш? п?вн?,
- Я дивлюся - то поле р?вне.
- А на кротовинах чорти,
- Немов велик? т? кроти.
- К?стками грають, зуби скалять,
- ? враз зникають в причандаллях.
- Та год? вже … Ганна каже,
- Н?хто у л?жко вже не ляже.
- Хай д?ти йдуть додому спати,
- ? кожен до сво?? хати…
………………………..
Так сонце ясно зас?яло,
? любо…мило зразу стало.
Н?чн? вид?ння утекли,
Кудись за обр?й повелись.
В сумерках ноч?. Св?тло стало,
Тумани сив? роз?гнало.
Що на долин? берегами,
? оксамитними лугами.
Стеливсь на сход? новий день,
В мелод?? сво?х п?сень.
Що линуть в небо,
? так притягують до себе.
Блакиттю, у червнев? дн?,
?х так чекали по весн?.
Вже гл?д цв?те, цв?те калина,
? зацв?ла уся долина.
Косити с?но треба скоро,
В таку гарячу, л?тню пору.
Григор?й ладив у стодол?…
В дв?р чолов?к ?де повол?.
Пряму? стежкою до хати,
? кличе- ма? щось сказати.
Господар вийшов. В?н до нього,
Зверта?ться, говорить знову.
- Григор?ю, в управу йди сьогодн?,
- Збирають вс?х, в?йна напередодн?.
Почула Ганна, вийшла з хати,
Почала г?рко так ридати.
? сльози лилися р?кою,
Не може справитись з собою.
-Та заспокойся, Ганно, тихо,
-Ще може об?йде нас лихо.
-Григор?й каже вже знадвору,
-? тяжко йде ?з свого двору.
……………………………….
Прощались, плакали в сел?,
Як ? велик?, так мал?,
З села йшли хлопц? у солдати,
? не одна вмл?вала мати.
? не одн? безсонн? ноч?,
Чекали на ж?ноч? оч?.
? не одн? в?д прац? руки,
Чекали материнськ? руки.
Таке життя ? наша доля,
Як не робота, то неволя.
? як не б?дн?сть то в?йна,
Лиша? нам вона здавна…
До плоту Ганна притулилась,
? плакати було несила.
П?шов Григор?й ? н?коли,
?х не зведе вже б?льше доля.
Це Ганна н?би в?дчувала,
Хоча цю думку в?дганяла.
В ц?м сум? д?вчинку п?дняла,
?? любила, ц?лувала,
Шептала, наче не своя.
-Маленька з?рочка моя…
………………………….
В ц? дн? грим?ло, клекотало,
Бо? здалека наближались.
Цей Сх?дний фронт в Галичин?,
Розруху н?с у ц?й в?йн?.
В сус?дн?х села вже гор?ло,
? димним чадом задим?ло.
Наводячи холодний страх,
Ус? ховались по хатах.
Д?тей надв?р вже не пускали,
? по пивницях замикали.
Хоч були ? спок?йн? дн?,
? тих? ранки у сел?…
Цей ранок був напрочуд тихий,
Здавалося, не прийде лихо.
У це малесеньке село,
Що так в?ддавна тут було…
………………………………..
Ось Ганни д?вчинка ?з хати,
Поб?гла до сус?дки гратись.
А вся родина решта в хат?,
Взялась об?д вже готувати…
Тут…загрим?ло…зашип?ло,
? диким свистом засвист?ло.
З?рвалась бомба…прямо в хату,
? з вибуху – нема? хати…
Ховались люди, бо стр?ляли,
? так до вечора д?ждали.
Ревла худоба по долин?,
Не приганяти ?? нин?.
З?брались люди б?ля двору,
? було видно, як знадвору.
Т?ла виносять вс? завит?,
Ус? померли. Вс? убит?.
Ж?нки шепочуть. Вс?х убило,
Н?кого з них не залишилось.
Це у Григор?я у хат?.
Лишились ст?ни лиш стояти.
Сестра ? ж?нка, батько й мати,
Ус? п?шли у землю спати.
-Ус?х убило….як убило…
- А так н?кого не лишилось.
- В живих. В Григор?я у дом?,
- Лиш д?вчинка десь нев?домо.
- А бог помилував ??,
- Лишив живу, та без с?м ?.
- Не знати. Хто ?? в?зьме,
- В с?м;ю до себе забере.
- Та у сус?дньому сел?,
- Батьки Ганнусин? жив?.
- Заберуть вони ??,
- Була с?м;я, нема с?м;?.
Ось так з?тхали добр? люди,
Похоронили ?…забули.
А все бур;яном заростало,
? пусткою подв?р;я стало.
…………………………..
Австро-Угорщини конфл?кт,
Держави тут д?лили св?т.
За Серб??ю йшла Рос?я,
В над??, що соб? под?лять.
Земл? свято?… ту частину,
Що зветься зараз Укра?на.
Цей приграничний край багатий,
За нього можна воювати.
Топтати землю чоб?тьми,
Не рахуватись ?з людьми.
Цей край – дорога у ?вропу,
? добре воювати збоку.
Хто тут не торував дорогу,
Хто не вбивав тут ?з-за рогу,
Поляки, н?мц? ? татари,
? рос?яни ? мадяри.
? Укра?на знов в вогн?,
Страждають люди у в?йн?.
Наперек?р сво?? дол?,
Бажають Укра?н? вол?.
Та знов по н?й ?де в?йна,
Тяжка, кривава, затяжна.
Бо? велися у Карпатах,
Прийшлося знову воювати.
Стр?лецьк? сотн? з Страбичева йшли,
П?д Бориславом б?й вели.
Вс? в?дчайдушн?, молод?,
При збро? бойов?й тод?.
Стелився ?м терновий шлях,
По р?дних землях ? горах.
Стр?лецька тут пролилася кров,
Заплакала чиясь любов.
В боях могили насипали,
Сво?х брат?в там залишали.
В?йни тако? не хот?ли,
Та кров; ю землю напо?ли.
На Укра?н?. ? прощались,
Бо вмирали. ? ос?нь тихо зам?тала.
Багряно-жовтим падолистом,
?х крапл? кров?, як намисто.
………………………………………….
Стр?ляють де. П?д Сколе на гор?,
Там перестр?лка йде три дн?.
? б?й ?де, де наступають,
Останн? метри залишають.
Ще к?лька крок?в, ще лиш крок,
Як дорогий земл? шматок.
Григор?й кида? гранату,
Почали знову тут стр?ляти.
Та куля чорна вже попала,
Поранила плече ? стала.
Що кров п?шла. ? п?т на оч?,
? б?ль пекельний, морок ноч?.
Григор?й ранений у бою.
? у тяжкому цьому болю,
Наснилась Ганна – Що з тобою.
Вона пита? ?з журбою.
- Ми не зустр?немось з тобою,
- Життя пройшло, мов за водою.
- Хмаринкою я стала - подивись,
- Ти мною б?льше не журись.
- Не плач. Не йди за мною,
- Тебе не кличу за собою…
Вона розтанула в туман?…
Вже скоро ранок.
………………………….
П?сля одужання Григор?й йде додому,
У форм? йде ? зброя ? при ньому.
Хто вп?зна?;, той ? в?та?,
Потайки сльози витира?.
Щоби не бачив, в?н не зна?,
Що у сел? його чека?.
В душ? невпевнен?сть, неспок?й,
? пов?льн?ш? будуть кроки.
Мов смуток в душу заповза?,
Та в?н думки вс? в?дганя?.
А ось ? вулиця ? дв?р,
Застига? його з?р.
Б?ль у серц?, щоб не впасти,
Треба зброю тут покласти.
На траву усе кида?,
Важко йде…?….огляда?.
Смерть тут була – думка в мозок,
Виклика? думка сльози.
Тихо соб? сам з?тха?,
Двер? в хату огляда?.
Це не хата, лиш ру?ни,
Залишились т?льки ст?ни.
Ганна де, де батько й мати.
Зв?дк?ля ?х виглядати,
Де дитина ? сестра.
Зупинивсь б?ля двора…
Ск?льки бол?, ск?льки смерт?,
М?г в бою я перенести.
Смерт? ?х не перенесу,
Хрест тяжкий не донесу.
Ось сус?дка вийшла з хати,
Йде у дв?р, щоб розказати,
? заплакане лице,
Стало зрозум?ло все.
У душ? щось застогнало,
? над?ю всю забрало.
- Хоч ? тяжко розказати,
- Мушу я тоб? сказати.
- Як тут було в день страшний,
- День проклято? в?йни.
- Бомба в хату тут влучила.
- Роз?рвалась…вс?х убило…
- Недалеко ?х могила.
- Та не все тоб? ск?нчилось,
- Бо дочка жива лишилась.
- У сус?дньому сел?,
- У Ганнусин?й р?дн?.
Тут Григор?й аж схопився,
На обличч? в?дм?нився.
Сам шепоче у нестям?,
Що це сталося ?з вами.
Головою похилився.
Тяжко, тяжко зажурився…
……………………………
Боже, донечка жива,
Доля наша дорога.
Все життя мо? для не?,
Лиш для не? одн???.
? збира?ться з порогу,
Без спочинку у дорогу.
До найближчого села,
Доля знову повела.
П?зня ос?нь. С?ра злива,
Поле зоране залила,
Тяжко йти ? грузнуть ноги,
Розверзились вс? дороги.
Л?с чорн??, хмари йдуть,
? в?три кругом гудуть.
Нехай ви?, нехай плаче,
Краще, щоб н?хто не бачив.
Мо?х сл?з ? мо? муки,
В?д пекельно? розлуки…
Дощ ?де, усе чорн??,
А село вже бовван??.
Ось ? вулиця ? хата,
Зв?дки Ганну йшов забрати.
В?дкрива? двер? , скоро,
Д?ти в хат? у цю пору.
На дол?вц?, на солом?,
?х аж шестеро у дом?.
Старша Ганнина сестра ,
?з батьками тут жила.
? дочка його вп?знала,
Так приб?гла, об?йняла.
? щаслива, що у тата,
Неможливо тут забрати.
Все згадали, спом;янули,
Та засмучен?, поснули.
Ось день новий уже настав,
Батько д?вчинку забрав.
Пон?с ?? до то? хати,
Де буде все в?н в?дновляти.
До зими, щоб зак?нчити,
Буде з дочкою там жити,
На цвинтар вони звернули,
Де могили нагорнули,
Сестр?, ж?нц? ? батькам,
Так хрести чорн?ли там.
Постояли, помолились,
До села п?шли, втомились.
……………………………………..
Були недовго в тих ру?нах,
Вони лишали Укра?ну.
В Америку зароб?тчани,
На кораблях за океани.
Шляхи долають нелегк?,
Дороги дол? в них так?.
На палуб? Григор?й сам,
Вже берег Ел?оса видно там.
Чужа чека? сторона,
Яке життя ?м дасть вона.
? що чека? в с?р?й мгл?,
В Америц? , в чуж?й земл?.
Де Укра?ни р?дна сторона,
?? давно уже нема.
Для них залишиться лиш сном.
Пол?т лелеки над селом.