Я заздрю тобi, садiвник

* * *

Я заздрю тоб?, сад?вник.
У тебе в саду, як в раю!
Невже до краси ти звик
? долю клянеш свою?

Вклоняються кв?ти тоб?,
Дерева шикуються в ряд.
Чи бродять думки молод?,
Коли розцв?та? сад?

Дугою спина весь час,
? руки по л?кт? в земл?,
Та свята хот?ла не раз
На будн? м?няти тво?.

Коли ще нема? сл?д?в
На травах в ранков?м саду,
У в?чност? царства сад?в
Хоч мить я коротку вкраду.

Хто ж там до троянди приник?
Найкращу за кв?ти ус?
В об?ймах трима сад?вник,
? оч? в обох в рос?...


Авторський переклад польською

* * *

Zazdroszcze ci, ogrodniku.
U ciebie w twym sadzie, jak w raju!
Mozes do piekna juz przywykl,
A moze twoj los pelen zalu?

Klaniaja sie tobie kwiaty,
A drzewa – to straznik przeboczny.
Tu moglaby muza krolowac,
Lecz ty tajemniczo-mroczny.

Plecy do ziemi przygiete
O swicie, wieczorem i we dnie,
Lecz nie raz sie chcialo mi swieta
Wymienic na twe dni powszednie.

Kiedy jeszcze nie widac sladu,
Trwozy sad tylko rosy drzenie,
U wiecznego krolewstwa sadow
Ukradlabym choc jedno mgnienie.

Ktos, widze, do rozy sie wtulil,
Caluje jej platki zlocone...
W obieciach ja trzyma ogrodnik,
A oczy obojga zroszone...