Монолог Газдинi

Ой же ловко кажеш, пане!
Слухала б та й слухала
Але ж ондечки Степана
виростают вуха
Як почу? вуст медв'яних
золотую патоку
будеш, пане в'янути,
будеш тод? знати
як ?аздиню клинцювати
п?дбивать до ледащ?в.
?ди соб до сво? хати
не дам тоб? меду ще...

:-)

Метки:
Предыдущий: Para mi mama
Следующий: Блакитне, бездонно-високе, розвихрене небо