Час iде...

Час ?де, не сто?ть, не спиня?ться,
не чека н? на кого й на мить.
Т?льки пам’ять людська поверта?ться,
? душа тод? млосно болить.
За вже пройденим, тим, що не збУлося,
так хот?лось, а все вже пройшло.
Так чекалось, а вже все минулося,
озирнувся, а все вже було...

Метки:
Предыдущий: Спогад
Следующий: Ми - беззахисна громада? Сатира