Муза

А вона мен? й каже устами ?стини:
" - Ж?нко! Пов?сь свою музу,
У л?с?, м?ж г?ллям ? в?зерунками з павутини,
Якщо вона тоб? ? обузою.
Вдягай зашморг, не вагаючись.
Нехай розч?пля?ться хоч медузою.
Навесн? заспоко?ться по руц? тво?й звиваючись
як зм?я, п?д тво?ю б?лою блузою"