Тарасове слово

ТАРАСОВЕ СЛОВО
(З арх?ву)

Помстою диха? задум згубний.
Ворог д?ждався таки б?ди –
М?сто в облоз?, кона? Дубно –
Хл?ба н? крихти, ан? води.

Там, за ст?ною, в степу до бою
В?йсько сво? шику? Тарас.
Начебто хмарою грозовою
М?сто обложено довгий час.

Сонце з?йшло. Не шум?ть д?брова.
В?тер заснув. Та не сплять вороги.
Слово Тарасове – добре слово,
Здатне додати сил ? снаги.

Голос могутн?й пливе, рокоче,
Сонцю п?дставлена голова,
Блиск випром?нюють мудр? оч?,
Полум’ям серця печуть слова:

-Хочу сказати, пани-братове,
Щоби почули вс?, ск?льки ?сть,
Нашому братству хвалебне слово,
Руськую славу згадати й честь.

Наш? батьки мали силу й владу,
Пишно жилось ?м. В повн?й ваз?.
З греками знались. ?з Цареграду
Брали черв?нц? руськ? княз?.

Села були та м?ста багат?,
Золотом грали, буйно цв?ли.
Згинуло все. Бусурмани клят?
Все сплюндрували. Все узяли.

Де ви тепер, золот? хороми,
Храми висок? ? тереми?
Д?ти тво? – ми ус? с?роми,
Вдове Украйно, злидар? ми.

Ось в який час на братерство руки
Ми один одному подали.
Знайте, нема м?цн?ш запоруки
Й уз, щоб свят?ше в житт? були.

Гидко тепер повелось на св?т?,
Душу свою закладуть, аби
Т?льки комори були набит?,
Т?льки би повнились погреби.

Бачу паскудства тепер багато,
П?дл?сть, п?дступн?сть всюди снують.
Брат прода?, як скотину, брата,
Д?ти батьк?в сво?х продають.

Звички взяли поганськ?. Обнови
З плеч бусурманських нин? в ц?н?.
Р?дно? нав?ть цуратись мови
Стали тепер козацьк? сини.

Вмерти за волю, за поле р?дне –
Н?, не спроможн? щури на те.
Хай же п?зна? плем’я нег?дне
Що таке братство руське, святе…