Картини з слiв

Св?т намальований ?з фарби сл?в,
у ньому, нав?ть камен? ?з часом розмовляють,
в?три шепочуться з безкра?м небом про любов,
про тугу серця ? душ?, без краю…
А дощ виплаку? печаль свою, як Долю,
що неск?нченна, мов св?т у простор? св?т?в –
життя кв?тучого дорогу,
де в’януч?, спустошен? садки мовчать,
ще не мальован? н?ким картини…