Спасибi тобi, моя Лесе

?Н?коли здаватись не треба!? –
Слова ц? так? непрост?,
Як з?ронька з темного неба,
Ти св?тиш мен? у житт?.

Ти дол? сво?й дала виклик,
Прийняла нер?вний двоб?й.
? кв?ти тво? не поникли,
А жили у барвах над?й.

Ти була мо?м ?деалом,
Струмком л?сово? води,
Запо?м в?рш? я читала,
Щоб також позбутись б?ди.

Тв?й образ ? сила, ? воля
З далекого незабуття
Волошкою в житньому пол?
Мене так звали до життя.

Спасиб? тоб?, моя Лесе,
За в?рш?в чар?вний тв?й сад!
Якщо буду я поетеса,
На тебе р?внятиму склад!

Симферополь, 2017-2018гг.
#стихи_Ориби