Тоб

Тобi хочу сказать багато:
Як страшно жити в самотi.
Без тебе я немов у снi,
Який не може закiнчитись.
Шукаю правди я собi,
Але з тобою не можу проститись.


Не хочу бачити крайнеба,
Без тебе на краю земл?.
Не хочу згадувати тебе;
Чи хочу? Ми нав?к чуж?.

Нехай погасне серця св?точ,
Мов метелик вогник не знайде!
Не може жити в?н без св?та;
Не може... бо колись помре.

Себе втрачаю я в невол?,
Я пам'ятаю лиш одне:
Як довго я страждав тобою
? знати не хот?ла ти мене!

Метки:
Предыдущий: Ти колись пригадаeш цей ранок
Следующий: Занурення у бiль