Нитки життя

Життя м?нливе, як зимовий день,
ще зранку сонце, та сльота надвеч?р.
У метушн? турбот не до п?сень,
не пом?ча?мо ми очевидн? реч?.

Мелькають мит?, м?сяц?, роки…
Як мало ц?ним все, що нам да?ться.
Немов попереду у нас ?ще в?ки,
немов минуле знову повернеться.

Неначе можна пом?няти все,
вс? помилки ? похибки поправить.
Та теч?я р?ки життя несе
туди, де в?чн?сть завжди балом править.

Немовби все можливо позабуть
й почати зранку прожите спочатку,
а в серце втрачене кохання повернуть,
як одягти в мороз сво? пальчатки.

Немовби варто лише побажать
? барвами веселки все зася?,
та врунами укри? с?ножать,
? все потоне в веснян?м розма?.

Нев?дворотно все ж настане час,
коли ми зрозум??мо – все тл?нне.
Життя в к?нц? к?нц?в навча? нас –
воно коротке, надто швидкоплинне.

Потр?бно збер?гати ? ц?нить
все те, що Небесами нам да?ться.
Життя тенд?тне, мов тоненька нить,
а там, де тонко, зазвичай, ? рветься.

Тож пийте, друз?, божий дар щодня,
хай вкри? вс?х нас щастя покривало.
Щоб не блукати лаб?ринтом навмання,
щоб воно вдома завжди нас чекало.

15.01.2017