Таэмнi агенти любовi

Застилають м?й Всесв?т тобою
почуття, що взялися н?зв?дки...
Я себе в?дчуваю живою,
мов левиця, що зв?льнена з кл?тки.

Я себе в?дчуваю, мов лава,
що зв?льнилася з жерла вулкану.
Ти назавжди? Чи задля забави?
Ми – озера? Чи ми – океани?..

Ти ус? мо? схован? “хочу”,
мов скарби, витяга?ш назовн?.
Знову стануть гарячими ноч?,
що так довго були холодн?...

? в?двертими стануть розмови,
небезпечними вибран? рол?...
Ми з тобою учасники змови.
Ми – та?мн? агенти любов?.

? стираються меж? м?ж нами...
Ми – нестримн? стих?? природи.
Неможливо спинити цунам?
? любов, що так прагне свободи...