Сонет 1. В. Шекспiр

Продовження бажа?мо в?д найпрекран?ших створ?нь,
Щоб донести красу до ?нших покол?нь.
Якщо троянда в?дцв?те, з?в’яне вкрай,
То св?жий пуп’янок нам мат?р нагада? хай.
Вогонь тво?х очей н?хто вже не згада?,
Бо в полум’? от?м вся суть твоя згора?.
Зам?сть достатку голод залиша?ш.
Ти ворог сам соб?, бо без остатку сам себе з’?да?ш.
Для св?ту ти орнамент св?жий, мистецтва вершина.
Герольд весняно? краси,не ощасливиш ти дружини:
Ще в пуп’янку всю суть свою ти втратиш
? в скупост? себе розгубиш ? розтратиш.

Над св?том змилуйся,-йому належить те,
Що ви з могилою у ?нший св?т заберете