лiкарнянi хронiки

Четверта невролог?я др?ма,
Тут б?л? стел?, ст?ни ? зима,
Тут св?т п?двладний лог?ц? й людин?:
Л?карня, церква, морг ? харчоблок,
? Олександр (Осадко, а не Блок)
Мен? сонця приносить мандаринн?.

Там – зграйка горобц?в, а тут – курц?в
Б?ля дверей димлять в пейзаж? ц?,
В?длуння крок?в довгим коридором.
Метелики подохли в живот?,
В спортивних штанях хвор? – ц? ? т? –
Пристаркуват? Анни й Командори.

Тут ангел не с?да? на плече,
Життя крап-крап по крапельц? тече,
Тут медсестра – ретельна ? сумл?нна –
Устромить голку. Руки як трава –
Зелен?, аж прозор?, отже, ?ква?,
Та ще трима система-пуповина

Отут, пом?ж людей ? ?х турбот,
Як поплавець, що вигулькне от-от,
Нап?вдороз? ?з життя – до дому…
Тут б?лий – л?карняний – божий – св?т,
? холодильник, що вурчить, як к?т,
З п?дписаною хавкою у ньому.

А до весни ще дев’яносто дн?в,
Нехай тривають, аби не тьмян?в
Св?т, голомозий, буц?м в ?онеско…
В?кно. Палата. З салом бутерброд.
Якби ви знали, ?з яких брудот
Зростають в?рш?, говорила тезка.