Святий Миколай

Як марево: зима, дитинство,
Бабуся шепче: ?Засинай.
Послухай, он у пол? чист?м
На санях ?де Миколай.
Закрий щ?льн?ше оченята,
Послухай, що тоб? скажу,
Везе дарунк?в в?н багато
Слухняним д?тям у м?шку.
А неслухам кладе вуглинки
Оп?вноч? п?д подушки,
Тож будь слухняною, дитинко,
Лягай, вкривайся ? засни…?
? я слухняно засинала,
Та всю н?ч снилися мен?
Велик? сани Миколая
? кон? б?л? в с?р?й мл?.
А вранц? диво-подарунок
Вже п?д подушкою лежав.
Була в душ? щаслива дуже,
Що вуглика мен? не клав.
Я п?дросла, п?шла до школи,
А в школ? вчили: ?Пам?ятай,
Ти учень, а тому н?коли
На Миколая не чекай!
Бо в космос п?днялась людина,
Ходила по морському дн?…?
? в?рить в Миколая нин?
Заборонялось д?твор?.
Я виросла, а смуток серця
З? мною р?с в душ? мо?й,
Я в?рила чомусь уперто
В слова бабусин?, ясн?.
Стою, скр?зь н?ч, лиш сн?г порошить
? зор? й темну далину
Вчува?ться, чи й справд? з дзвоном
Санки летять десь по сн?гу?
Так легко вс? роки прожит?
Десь тут, в метелиц? лишу.
Я Миколая на гостину
До сина щиро запрошу!


Ольга Соколовська ?