ПрАвий?

Що ви там про руки ? про крила?
Зна?те ж сам?, то все дурня!
Бо вона тепер кладе в могилу
хлопчика, яким жила щодня...
? в?д розпачу себе не тЯмить,-
рятувала ж кожен раз ран?ш?!
А сьогодн? покладе до ями,
ще й за це попу заплатить гр?ш...
Сонячний, маленький ? невинний,-
в?н згор?в, як з?рочка за мить,
аби ?й дов?чно ? невпинно
в серц? болем-спогадом гор?ть...
Здвине горе нев?дкладн? справи,
час зупинить окриком : "Не руш!"...
Господи, чи Ти насправд? ПрАвий?
Кат чи Батько мудрих наших душ?