Скрипка дощавоji ночi

?Ц??? ноч? дощ як н?жне тихе море
Скрипаль глухий я граю на струнах дощу…?
(Г?йом Аполл?нер)

Я звик грати на зал?зних скрипках
Музику б?ло? панни з очима блискучими,
Що дару? безодню Н?що (? панна, ? музика),
А тут дощ – чи то другом сумним,
Чи то прочанином, чи то просто морем –
Морем Дощу.
А я скрипаль глухий, що п?шов у Мовчання
В?д сво?? музики т?каючи.
А в цього гостя-баз?ки струни:
Скрипка-клепсидра мокра ? зачарована:
Грай, скрипалю, грай оцю сумну музику,
Яку н?хто кр?м тебе не чу?,
Яка нарешт? не дару? н?кому Н?що,
Яка т?льки посм?шка
На вустах м?дного Будди.

А ми живемо в новелах Борхеса
Серед пампас?в Аргентини ср?блясто?
(Кому ще ср?бляник?в не д?сталося?
Дзень-дзелень кожному – в калитку,
До скрин?-сховища: як не д?д?всько?,
То все одно зал?зом оперезано? й черевато?).
А в западин? ноч? дощ –
Недостатньо теплий для П?вдня,
Недостатньо блискучий для ножа гаучо,
Недостатньо холодний для Порожнеч?,
Недостатньо тихий для Споглядання.