Дитячi вiршики

Пл?сочка

На даху в хл?вц? вс?лись горобц?.
Новину пл?ткують - нову пташку чують.
Понад тим хл?вцем хмаронька пливе,
П?д дашком отим пл?сочка живе
Грудочка-пташа вс?х людей вража.
Крильця - патички, н?женьки - нитки,
Вузлик д?точок - не один роток!
Ще й несе до люл? ?стоньки зозул?.
Мати-зозулиха наробила лиха,
Видно сором цей: кинула яйце!
Ця дурна ?овечка? всунула в гн?здечко
Пл?сочц? дитя ? без вороття
Зникла у кущах - нерозумний птах.
Пл?сочка др?бненька - серце золотеньке,
Очки - небо син?, - мати-геро?ня!


Волик Толик

Ось живе сумирний волик,
А назвали його Толик.
? не зна? нав?ть Толик,
Що ж воно таке - той волик.
Поруч он живе теличка,
Маламурить соб? гичку.
Треба ?й ще розтлумачить,
Що те слово ?волик? значить.
Петю-п?вня погука?м,
В?н вмостився на сара?.
Курочку Кудахку кличем –
? почнем в об?йст? в?че.
Волик - це великий биця,
Проживав в?н не в столиц?,
Тихо, мирно ? без слави –
У господаря у Сави.
Мав соб? в?н побратима –
Вирлоока Никодима.
Пасся на лугах розк?шних
В Пом?чн?й десь чи в Оп?шн?.
Був особа ?сторична.
До роботи брався звично
В?н п?д небом, як п?д дахом.
Мандрував Чумацьким шляхом
Аж у Крим по с?ль для люду.
? н?хто його не гудив,
Хоч пов?льний був, статечний,
Зате добрий ? сердечний.
Проживав життя несп?шно,
З д?лом управлявсь усп?шно.
А тепер наш смирний волик,
Що зоветься зараз Толик,
Це його да-ле-е-кий родич.
(Звуть хазя?на Коротич).
Нин? - екземпляр ?диний,
Виручить в лиху годину:
Переоре гори й доли,
С?но звозить до стодоли,
Ще й збере усяке зб?жжя ;
Подиву? заруб?жжя.
В 21 стор?чч? в?н пасеться на узб?чч?.
В?д бензину "крутить" носом,
А зимою с?на просить.
На комп'ютер зирить косо,
Шин не просить, ходить босий,
Хоч не проти в?н прогресу,
Та над?йн?ш МНСу.
Кажуть, волик стадомодний
На похвали не голодний.
В?н н?кого не зобидить
Та й довк?лля не огидить.
А хазя?н д?ло зна?:
Н? на що не пром?ня?
Друга в?рного такого,
Анатоля дорогого.
Хай живе ? процв?та?
Волик Толик в р?дн?м кра?!


Красунчик Черниш

В нас красунчик ? Черниш.
Не бажа ловити миш,
Любить сн?дати з? столу.
Не потерпимо крамолу!
В?н хитрюга, в?н зухвалець
Не клади у рота палець.
Ще й п?длесенький злодюжка
Вилиже сметану з кружки
Якщо м'яса не даси,
Вкраде в?н шмат ковбаси
Викача? весь газон,
Ще й нап?ся у вазон
З вечора ? до св?тання
Потребу? виховання.
Якось нам сус?д порадив:
- Вивез?ть на автостраду,
Хай за домом в?н поплаче -
Зв?да? життя собаче.
Ми, в серцях, прогнали з дому
Б?долашного с?рому.
Т?льки сум наповнив хату:
Буде хто про нього дбати?
Ранки там холодн?, с?р?,
А в л?ску - бродяч? зв?р?.
? суму?м на пороз?:
Як йому на т?й дороз??
Коли гульк- а на воротях –
К?т в оранжевих чоботях,
Гарний, славний, пишновусий,
Ще й в новенькому кожус?.
Це ж Черниш! - ? не вп?знати!
Виб?гла ?з хати мати,
Д?ти плещуть у долон?,
Мацають штанц? червон?.
К?т розс?вся на диван?,
Мов якась поважна пан?.
? пов?дав нам новини,
Як блукав в?н, сиротина.
Зв?дус?ль його ганяли,
Били й плакать не давали,
Щоб не крав й не ледачився,
Щоб мишей ловить навчився.
Тож найнявся в чужу хату
За мишами полювати...
Добр? гул? понабивши,
Шлях сльозами оросивши,
Добивався к?т додому –
Вже щасливчик - не с?рома.
В нього ж не пуст? кишен?:
?вро - аж в обидв? жмен?
Заробив за труд страждалець.
Не ч?па тепер в?н смалець
? сметанку не ч?па?,
Бо вже власну справу ма?:
В?н мишей щоноч? ловить
У солом?, у полов?,
Ще й склада? на пороз?
Т?, що з'?сти сам не в змоз?.
Пригоща? ще й дружину –
Милу к?шечку Горпину.
К?т - почесний г?сть у дом?.
Вже не спить в?н на солом?,
На периночц? др?ма?
? хазяйку розважа?...