Сумлiння

Завжди було тихо, а цей раз не так-
Кружля? навколо ?нтрига.
Завмерло серденько ? б'?ться не в такт.
В душ? мо?й в?дчай ? крига.

Скували морози, н? крихти тепла ,
Одягнена в сумн?в, як в т?н?.
Я ж рад?сть так ревно завжди берегла ,
?? розмели замет?л?.

Якби повернутись у л?то тепер,
Коли шален?ють морози ,
Я б знову над?ю плекала , пов?р,
Й прошли б , мабуть, повз ус? грози.

Н?чого, не вперше на душу сн?ги.
Розтануть вони, з?йде крига.
М?й Боже могутн?й, пробач, поможи ,
Нав?що сумл?ння настигло ?

18.01.22 р.