Я читаю по стелях... Я будь-яку стелю читаю

Я читаю по стелях... Я будь-яку стелю читаю.
Я читаю ? вдень, та найб?льше читаю вноч?.
Чим почнеться новела, що буде в к?нц?, я не знаю,
Та новели – щодня ? щоноч?, як льв?вськ? дощ?...

Може, хтось ? колись ? опиниться поруч з? мною.
? об?йме, ? оч? п?д?йме до стел?, як я.
А новела для двох не бува? н?коли сумною.
Це лише в мить самотност? стеля суму? моя.

Може, мр?я ? пам'ять мо? так листи мен? пишуть.
Я – читач, проти мр?? ? пам'ят? я не гр?шу.
Вс? новели мо? ? романи, поеми ? в?рш?
Я читаю по стелях, читаю – неначе пишу...