Якби не баба... Жарт

Стара веде п?д руку д?да,
Стиска? л?коть, мов лещата.
На вулиц? – весна... Все кв?тне:
Бузок, каштани ?... д?вчата.

Згина? час його статуру.
Ногами ледь перебира?.
К?стки скриплять, як дуб стол?тн?й.
Очима ж д?дуган аж гра?!

Нал?во дивиться... О, Боже!
Яка ф?гура! Ноги, груди!
Направо – чар?вниц?-фе?
? пави-королеви всюди...

Дружина – штурх п?д бока д?да
Й поглянула на нього скоса:
– Ну що ти крутиш головою!
Дивись униз, роз?б’?ш носа!

На вулиц? ж весна... Все кв?тне:
Бузок, каштани ?... д?вчата.
Бажання ? ?м п?дморгнути.
Та заважа? баба клята...