Казка життя

//присвячую m.C.

Ти д?вчина з ясними карими
Очима, тому й чар?вна.
? сонечко в неб? безхмарому,
Зогр?? тебе, як сумна.
Напевно, ми св?т не побачимо
? наших з?рок не в?дзначимо.
Живем ми далеко, далеко ми мр??м,
? ось сам я ? ти сама.

Завжди я вважав тебе кращою,
В?д коли уперше зустр?в.
Завжди я хот?в щастя нашого
? зичив тоб? добрих сн?в.
Якщо хтось про тебе казав дурне,
Слова оп?кали, як сн?г, мене.
В думках засп?вав тоб? п?сню любов?,
А в голос н?як не зум?в.

Я знав, як ти любиш кв?ток лани,
? ясн? сн?гов? поля.
А часом здавалось, що навесн?
Для тебе кв?ту? земля.
На жаль чи на щастя, я мину
?, мабуть, не пам'ятатиму,
Але я н?коли не втрачу тв?й погляд
На?вний, немов немовля...

Я, зв?сно, лишився н?ким, ? тоб?
Не ц?каве мо? в?дчуття.
Пробач, що я надто слабий, щоб з тобою
Створити цю казку життя.