Так боляче дивитись на небо...

Так боляче дивитись на небо…
По б?лих полях нап?взабутого раю
Блука? тво? залишене кохання.
Ангели пестять його, наче сироту,
Втирають сльози з величезних блакитних очей,
Сп?вають сп?ванок та шепочуть казок.
Час мина?.
Ось уже дво? з твого серця.
Тужать за тобою.
Виглядають ?з-за пагорб?в хмар
На сяючо-с?ру дорогу,
Якою вс? ми поверта?мось на небо…
- Якщо я знову полюблю,
Не покидай мене, мила,
Небеса можуть не витримати трьох сир?т,
? пророцтва справдяться…
Так бол?сно
тонути в ясному
блакитному серпанку…