Буду сподiватись

Чар?вництву потр?бна тиша,
Бо дивам заважа? шум...
Д?я чар?в тод? сильн?ша,
Коли нав?ть не чути дум.

Вже сп?шить чар?вник назустр?ч,
По засн?жених мчить шляхах,
Щоб прибути до нас оп?вн?ч,
Запалити вогонь в очах.

Вже летить мимо тихих сосен
Чарод?й на ср?блястих санках,
А навкруг - б?лизна полотен,
Дивний спок?й на берегах…

Вс? бажання почнуть збуватись,
Зовс?м скоро к?нець пут?...
Буду я, як вс?, спод?ватись
На щасливий талан в житт?...