Треба зовсiм мало

Колись таки настане день ? час,
що Св?т без нас продовжить ?снувати.
? Сонце теж вставатиме без нас,
без нас воно научиться й згасати.

? т?льки мертва тиша в кожну мить
перебуватиме вже завжди в пар? з нами…
Так повсякчас впродовж тисячол?ть
життя людське текло п?д Небесами.

Щоб хтось з живих же на свят?й Земл?
з теплом про когось м?г ?з нас згадати –
ус?, велик? люди чи мал?,
добру повинн? в?рно слугувати.

Щоб нас жив? забути не могли,
в сво?м житт? нам треба зовс?м мало –
щоб ми комусь потр?бними були
? нас комусь з живих не вистачало.

01.08.2017