Що зближувало нас?

Ти ,,Ангела" читав зворушливо, з надривом.
Ж?нок захоплення, ще й чолов?ча заздр?сть...
Фанфарами сурмив! Думки п?д об'?ктивом:
,,Поет талановитий! А я... така бездарн?сть!"

Знайомство, випадкове, зр?днило на роки,
Навчились розум?ти ?з нап?вслова,й б?льше!
Душевн?сть прот?кала у гов?рк? струмки...
Що зближувало нас: ?днання душ, чи в?рш??

Ти вже давно не пишеш в?ршованих рядк?в,
Лишень ц?кавишся новинами та зв?тами.
П?дносиш до небес тих новоявлених божк?в,
Вт?ша?шся надрозумовими кульб?тами.

Мов в'язень замку ?ф, - сучасного стол?ття,
У скорлуп? закрився за бажанням власним.
Куди романтик зник й под?лося суцв?ття?!
Шляхетн?сть, тво?х полигач?в, короткочасна.

Мабуть, всьому св?й час, - ? злети, ? пад?ння,
Незм?нними лишаються лише,-с?м'я, родина.
Гавайськ? острови, уже, - не в сновид?ннях!
Переситився?! Що ж... замовчала, лебедина.

Як смуток скрутить душу, мов баран?й р?г,
В?дразу станеш запальним, сентиментальним;
Якось, до старих друз?в, зав?та?ш на пор?г...
Кр?зь посм?шку, ти не уздр??ш сурм прощальних.

С.К.