Ранок дiвчинки, що не може ходити

?? п?сня забута вперто ? з силою ранить голками.
Звуки л?нив? кружляють десь вище ?? голови.
Мр?я - заснути надовго вже р?же скалками.
Оч? шукають фрегат ?з високими щогла-ми.

Ранок для не? триватиме сотн? м?льйон?в рок?в,
В посм?шц? рук ? маленьких д?вчачих грудей,
Скло запот?ле в?д подиху, чути лиш стук?т крок?в,
Ста м?льйон?в крок?в далеких для не? людей.

Нав?ть не шкода болючих, тяжких к?лометр?в,
Спальня гор?тиме завжди дзв?нким кришталем.
Хтось не д?йде, або стане невинною жертвою,
Тихо помре, або буде гор?ти вогнем.

Зн?яков?ло ранок стоятиме ?й на пороз?,
Пальц? виводять химерн? малюнки на скл?,
Все як колись ? зм?нити н?чого не в змоз?,
Небом за обр?й летять нев?домо куди в журавл?.

Сльози, мов р?чка - суха, а пот?м повноводна,
Досв?та з?бгана пост?ль сам?тньо лежить,
В св?т? сво?му ус?м цим тяжким не поборена,
Буде просити Творця про чаруючу, мр?яну мить.