Лише запроменить, дивуюсь я

Лише запроменить, дивуюсь я,
як сп?в?снують разом в небокраю –
? сонце, у якого ? ?м'я,
? хмари, у яких ?мен нема?.

Над св?том лине неба теч?я,
? дума?ш, як хмари прол?тають:
ось – небо, у якого ? ?м'я,
ось – хмари, у яких ?мен нема?.

Так ? в людей бува?, знаю я:
пригадують, коли життя мина?,
людей, що заслужили на ?м'я,
? тих людей, в яких ?мен нема?...