Справжнiй лiкар

Посвящается Александру Борзых

Справжн?й л?кар


Я сьогодн? була в тих ст?нах,
Де минало дитинство мо?,
Де життя прол?тало на крилах.
? було лиш бажання одне.

Повернутись у р?дну оселю,
? в?дчути тепло н?жних рук,
? сам?й в?дчинити двер?,
Та не знати страшенних мук.

Та минуло багато рок?в.
? тепер лиш згадаю я,
Т? найперш? болюч? кроки,
Що аж кров не б?жить моя.

Море сл?з доля нам дарувала,
Безнад?ю ? подив думок,
? в т? роки, напевно, я знала,
Що життю це мо?му урок.

Але все зак?нчилося згодом,
Стихнув б?ль, та затихли рубц?,
? пишаюся я сво?м родом,
Бо жахи переможемо ц?.

Пам’ятаю вони у тривоз?,
Кожен день п?клувались про нас,
Бо що сталось тод? на дороз?,
Зна? кожен тепер ?з вас.

? тепло, що вони в?ддавали,
Дарувало над?ю сердець,
Хоч робити це зовс?м не мали,
Та в?н став мен? другий отець.

Я одне лиш сказати хочу:
- Справжн?й л?кар, зна?те хто?
А цей той, хто л?ку? щоноч?,
Душу й т?ло зц?ля? добром…

? я вдячна за те, що живу я,
Що рад?ють мен? батьки,
? за те, що доля дару?,
Коло тих, де тепер ? ? ви.

?, побачивши вашу усм?шку,
Бо мене ви вп?знали вмить,
Я за це подарую вам книжку,
?з життя вона, ви все ж в?зьм?ть.