те, що лишилось

В?д дерева лишень лишився сук
Сухий, я - позабутая дорога,
Чи соловей, який в гн?зд? оглух,
Молитва невимовная до Бога.

Дощами плач на камен?! Кал?к
Жени ордою здичав?лих гун?в!
В?дц?жуй сонце, лий прожовклий с?к,
Крилом торкнусь: гудуть пром?ння-струни!

Я спрагло задивляюсь у дощ?,
Кр?зь сльози бачу наче сад кв?тучий.
Зберу на ранок крапельки душ?
З кам?ння... ? вросту в одв?чн? круч?.